Розділ 10.5. МЕДИЧНО-ОЗДОРОВЧІ ПОСЛУГИ


Нормативна база:


1. Закон України «Основи законодавства України про охорону здоров'я»  від 19.11.1992 р. № 2801-XII.

2. Закон України “Про забезпечення санитарного и епідемічного благополуччя населення” від  24.02.1994 р. № 4004-XII.  


Кожний громадянин України МАЄ ПРАВО на охорону здоров'я, що передбачає:

- життєвий рівень, включаючи  їжу,  одяг,  житло,  медичний догляд  та  соціальне обслуговування і забезпечення, який є необхідним для підтримання здоров'я людини;

- безпечне для життя  і здоров'я навколишнє природне середовище;

- санітарно-епідемічне благополуччя території і населенного пункту, де він проживає;

- безпечні і здорові умови праці, навчання, побуту та відпочинку;

- кваліфіковану медичну допомогу, включаючи вільний вибір лікаря,  вибір методів лікування відповідно до його рекомендацій і закладу  охорони  здоров'я;

- достовірну та своєчасну інформацію про стан свого здоров'я і здоров'я населення, включаючи існуючі і можливі  фактори  ризику та їх ступінь;

- участь в обговоренні проектів законодавчих актів і внесення  пропозицій щодо  формування  державної політики в сфері охорони здоров'я;

- участь в управлінні охороною здоров'я та проведенні громадської експертизи  з  цих  питань  у  порядку,  передбаченому законодавством;

- можливість об'єднання в громадські організації з метою сприяння охороні здоров'я;

- правовий захист від будь-яких незаконних форм дискримінації, пов'язаних із станом здоров'я;

- відшкодування заподіяної здоров'ю шкоди;

- оскарження неправомірних рішень і дій працівників, закладів та органів охорони здоров'я;

- можливість проведення незалежної медичної експертизи у разі  незгоди громадянина з висновками державної медичної експертизи, застосування до нього заходів примусового лікування та в інших випадках, коли діями працівників охорони здоров'я можуть бути ущемлені загальновизнані права людини і громадянина;

- право пацієнта, який перебуває на стаціонарному лікуванні в  закладі  охорони  здоров'я,  на  допуск до нього інших медичних працівників,  членів сім'ї, опікуна, піклувальника, нотаріуса та адвоката, а також священнослужителя для відправлення богослужіння та  релігійного обряду ([1] стаття 6).


охорона здоров'я


- система заходів, які здійснюються органами
державної   влади   та   органами   місцевого  самоврядування,  їх посадовими  особами,  закладами  охорони  здоров'я,  медичними  та фармацевтичними  працівниками  і громадянами з метою збереження та відновлення  фізіологічних  і  психологічних  функцій, оптимальної працездатності  та  соціальної  активності людини при максимальній біологічно  можливій індивідуальній тривалості її життя ([1] стаття 3).


медичне обслуговування


- діяльність закладів охорони здоров'я та фізичних осіб -  підприємців,  які  зареєстровані  та  одержали відповідну  ліцензію  в  установленому  законом  порядку,  у сфері охорони  здоров'я,  що   не   обов'язково   обмежується   медичною допомогою ([1] стаття 3).


здоров'я


- стан повного фізичного,  психічного і  соціального благополуччя, а не тільки відсутність хвороб і фізичних вад ([1] стаття 3).


медична допомога


- діяльність   професійно  підготовлених медичних працівників,  спрямована  на  профілактику,  діагностику, лікування   та  реабілітацію  у  зв'язку  з  хворобами,  травмами, отруєннями і патологічними станами, а також у зв'язку з вагітністю та пологами ([1] стаття 3).


Громадяни України ЗОБОВ'ЯЗАНІ:

- піклуватись про своє здоров'я та здоров'я дітей, не шкодити здоров'ю інших громадян;

- у передбачених законодавством випадках проходити профілактичні медичні огляди і робити щеплення;

- вживати заходів для забезпечення надання екстреної медичної  допомоги  іншим  особам,  які  знаходяться  у невідкладному  стані;  

- виконувати інші обов'язки, передбачені законодавством про охорону здоров'я ([1] стаття 10).


Працівники підприємств харчової промисловості, ресторанного господарства і торгівлі, водопровідних споруд, лікувально-профілактичних,   дошкільних і навчально-виховних закладів,  об'єктів  комунально-побутового  обслуговування,  інших підприємств, установ, організацій, професійна чи  інша  діяльність яких пов'язана  з  обслуговуванням  населення  і  може  спричинити поширення інфекційних захворювань, виникнення харчових отруєнь,  а також працівники, зайняті  на  важких  роботах  і  на  роботах  із шкідливими  або  небезпечними  умовами  праці,  ПОВИННІ  проходити обов'язкові  попередні  (до  прийняття  на  роботу)  і  періодичні медичні огляди. Обов'язкові щорічні медичні огляди проходять також  особи віком до 21 року  ([2] стаття 26).


Профілактичні щеплення з метою запобігання захворюванням на туберкульоз, поліомієліт,  дифтерію,  кашлюк,  правець  та  кір  в Україні є обов'язковими.

Обов'язковим профілактичним щепленням для запобігання поширенню  інших  інфекційних  захворювань   підлягають   окремі категорії працівників у зв'язку з  особливостями  виробництва  або виконуваної  ними  роботи.  У  разі необгрунтованої відмови від щеплення за поданням відповідних  посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби вони до роботи НЕ ДОПУСКАЮТЬСЯ  ([2] стаття 27).


Систему стандартів у сфері охорони здоров'я складають державні соціальні нормативи та галузеві стандарти.

Галузевими стандартами у сфері охорони здоров'я є:

- стандарт медичної допомоги (медичний стандарт) -  сукупність норм,  правил і нормативів, а також показники (індикатори) якості надання медичної допомоги відповідного виду, які розробляються з урахуванням сучасного рівня розвитку медичної науки і практики;

- клінічний протокол - уніфікований  документ, який визначає вимоги   до діагностичних, лікувальних, профілактичних та реабілітаційних методів   надання медичної  допомоги та  їх послідовність  ([1] стаття 14-1).


Медична допомога надається безоплатно за рахунок бюджетних коштів  у закладах охорони здоров'я, з якими головними розпорядниками  бюджетних коштів укладені договори про медичне обслуговування  населення.  Особливості  укладення  договорів  про медичне обслуговування населення визначаються законом.

За рахунок Державного бюджету України та місцевих бюджетів фінансуються  загальнодоступні  для  населення   заклади   охорони здоров'я.

Всі заклади охорони здоров'я МАЮТЬ ПРАВО використовувати для підвищення якісного рівня своєї роботи кошти, добровільно передані підприємствами, установами, організаціями та окремими громадянами, а  також з дозволу власника  або  уповноваженого   ним   органу встановлювати плату за послуги у сфері охорони здоров'я ([1] стаття 18).

За тарифами та прейскурантами, затвердженими Кабінетом Міністрів України, здійснюється оплата наступних робіт і надання послуг:

- проведення лабораторних досліджень, вимірювань, випробувань факторів середовища життєдіяльності людини;

- консультації за зверненнями юридичних і фізичних осіб;

- роботи з профілактичної дезінфекції, дезінсекції, дератизації ([2] стаття 35).


Медична допомога надається відповідно до медичних показань професійно підготовленими медичними працівниками, які перебувають у   трудових відносинах із закладами охорони здоров’я, що забезпечують   надання медичної допомоги згідно з одержаною відповідно до закону   ліцензією, та фізичними  особами - підприємцями, які зареєстровані та одержали відповідну ліцензію в установленому законом порядку і можуть перебувати з цими закладами у цивільно-правових відносинах.

Медична допомога за видами поділяється на екстрену, первинну, вторинну   (спеціалізовану),   третинну    (високоспеціалізовану), паліативну, медичну реабілітацію ([1] стаття 33).


Медичний працівник ЗОБОВ'ЯЗАНИЙ надати пацієнтові в доступній формі інформацію про стан його здоров'я, мету проведення запропонованих досліджень і лікувальних заходів, прогноз можливого розвитку захворювання, у тому числі наявність ризику для життя і здоров'я  ([1] стаття 39).


Медичне втручання (застосування методів діагностики, профілактики або лікування, пов'язаних із впливом на організм людини) допускається лише в тому разі, коли воно не може завдати шкоди здоров'ю пацієнта.

Медичне втручання, пов'язане з ризиком для здоров'я пацієнта, допускається як виняток в умовах гострої потреби, коли  можлива шкода  від застосування методів діагностики, профілактики або лікування є меншою, ніж та,  що  очікується  в  разі  відмови  від втручання, а  усунення  небезпеки  для  здоров'я  пацієнта  іншими методами неможливе.

Ризиковані методи діагностики, профілактики або лікування визнаються допустимими, якщо вони відповідають сучасним науково обгрунтованим вимогам, спрямовані на відвернення реальної  загрози життю   та здоров'ю пацієнта, застосовуються за згодою інформованого про їх можливі шкідливі наслідки пацієнта,  а  лікар вживає всіх належних у  таких  випадках  заходів  для  відвернення шкоди життю та здоров'ю пацієнта ([1] стаття 42).


Медичною і фармацевтичною діяльністю можуть займатися  особи, які мають відповідну спеціальну освіту і відповідають єдиним кваліфікаційним вимогам  ([1] стаття 74).


Особи, які не мають спеціальної медичної освіти, зареєстровані в  установленому законом порядку як фізичні особи - підприємці та отримали  спеціальний дозвіл, МАЮТЬ ПРАВО на зайняття народною медициною цілительством).

Строк дії спеціального дозволу на зайняття народною медициною (цілительством) становить п'ять років ([1] стаття 74-1).


народна медицина

(цілительство)


- методи   оздоровлення, профілактики, діагностики і лікування,  що ґрунтуються на досвіді багатьох поколінь  людей,  усталені  в  народних  традиціях  і  не потребують державної реєстрації  ([1] стаття 74-1).


Медичні і фармацевтичні працівники ЗОБОВ'ЯЗАНІ:

- сприяти охороні та зміцненню здоров'я людей, запобіганню і лікуванню захворювань, надавати своєчасну та кваліфіковану медичну і лікарську допомогу;

- безплатно надавати відповідну невідкладну медичну допомогу громадянам у разі нещасного випадку та в інших екстремальних ситуаціях;

- поширювати наукові та медичні знання серед  населення, пропагувати, в  тому  числі  власним  прикладом,  здоровий  спосіб життя;

- дотримувати вимог професійної етики і деонтології, зберігати лікарську таємницю;

- постійно  підвищувати  рівень  професійних    знань    та майстерності;

- надавати консультативну допомогу своїм колегам та іншим працівникам охорони здоров'я ([1] стаття 78).


НАДАННЯ ПОСЛУГ КУРОРТАМИ


НАДАННЯ ПОСЛУГ ОЗДОРОВЛЕННЯ ТА ВІДПОЧИНКУ ДІТЕЙ


Назад в розділ

До змісту

Яндекс.Метрика