10.7.2. ПОСЛУГИ ПРИРОДНОГО ЗАПОВІДНОГО ФОНДУ


Нормативна база:


1. Закон України «Про природно-заповідний фонд України» від 16.06.1992 р. № 2456-XII.


До природно-заповідного фонду України належать:

- природні території та об'єкти - природні заповідники, біосферні заповідники,  національні природні парки, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам'ятки природи, заповідні урочища;

- штучно створені об'єкти - ботанічні сади, дендрологічні парки,  зоологічні парки, парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва.

Залежно від походження, інших особливостей природних комплексів та об'єктів:

- заказники поділяються на ландшафтні, лісові, ботанічні, загальнозоологічні, орнітологічні, ентомологічні, іхтіологічні, гідрологічні,    загальногеологічні, палеонтологічні та карстово-спелеологічні;

- пам'ятки природи поділяються на комплексні, ботанічні, зоологічні, гідрологічні та геологічні ([1] стаття 3).


природні  заповідники


- природоохоронні, науково-дослідні установи  загальнодержавного  значення,  що  створюються  з  метою збереження в природному стані типових  або  унікальних  для  даної ландшафтної  зони  природних  комплексів  з  усією  сукупністю  їх компонентів, вивчення природних процесів і явищ, що відбуваються в них, розробки  наукових  засад  охорони навколишнього  природного середовища,  ефективного  використання  природних   ресурсів  та екологічної безпеки ([1] стаття 15).


біосферні  заповідники


- природоохоронні,науково-дослідні  установи    міжнародного  значення,  що створюються з метою збереження в природному стані найбільш типових природних комплексів біосфери,  здійснення  фонового  екологічного моніторингу, вивчення навколишнього  природного  середовища,  його змін під дією антропогенних факторів ([1] стаття 17).


національні природні

парки


- природоохоронні, рекреаційні, культурно-освітні, науково-дослідні  установи загальнодержавного  значення, що створюються з  метою  збереження, відтворення і ефективного  використання  природних  комплексів  та об'єктів,  які  мають   особливу природоохоронну, оздоровчу, історико-культурну, наукову, освітню та естетичну цінність ([1] стаття 20).


регіональні

ландшафтні парки


- природоохоронні  рекреаційні установи місцевого чи регіонального  значення, що створюються з метою збереження  в  природному  стані  типових  або унікальних природних комплексів та об'єктів, а також  забезпечення умов для організованого відпочинку населення  ([1] стаття 23).


заповідники


- природні  території  (акваторії,) оголошені з метою збереження і відтворення природних комплексів чи їх  окремих компонентів ([1] стаття 25).


пам'ятки природи


- окремі  унікальні  природні утворення,  що мають особливе природоохоронне, наукове, естетичне, пізнавальне   і  культурне  значення,  оголошені з  метою  збереження  їх  у природному стані  ([1] стаття 27).


заповідні урочища


- лісові, степові, болотні та інші відокремлені цілісні ландшафти, що мають важливе наукове, природоохоронне і естетичне значення, оголошені з  метою  збереження  їх  у природному стані   ([1] стаття 29).


ботанічний сад


- створюється з метою збереження, вивчення, акліматизації,  розмноження  в  спеціально  створених  умовах  та ефективного господарського використання рідкісних і типових  видів місцевої  і  світової  флори  шляхом  створення,  поповнення    та збереження ботанічних колекцій, ведення  наукової,  навчальної  і освітньої роботи ([1] стаття 31).


дендрологічний парк


- створюється з метою збереження і вивчення у  спеціально  створених  умовах  різноманітних  видів  дерев  і чагарників та їх композицій для  найбільш  ефективного  наукового, культурного, рекреаційного та іншого використання ([1] стаття 33).


зоологічний парк


- створюється з метою організації екологічної освітньо-виховної   роботи, створення  експозицій   рідкісних, екзотичних  та  місцевих  видів  тварин,  збереження їх генофонду, вивчення  дикої  фауни  і  розробки наукових основ її розведення у неволі ([1] стаття 35).


парки-пам'ятки садово-

паркового мистецтва


- найбільш визначні та цінні зразки паркового  будівництва,  оголошені з  метою охорони їх і   використання в естетичних, виховних,  наукових, природоохоронних та оздоровчих цілях ([1] стаття 37).


Території природних заповідників, заповідні зони біосферних заповідників, землі та інші природні ресурси, надані національним природним паркам, є власністю Українського народу.

Регіональні ландшафтні парки, зони - буферна, антропогенних ландшафтів, регульованого заповідного режиму біосферних заповідників, землі та інші природні ресурси, включені до складу, але не надані національним природним паркам,  заказники,  пам'ятки  природи, заповідні урочища, ботанічні сади,  дендрологічні  парки, зоологічні  парки  та  парки-пам'ятки  садово-паркового  мистецтва можуть  перебувати  як  у  власності  Українського народу, так і в інших формах власності, передбачених законодавством України ([1] стаття 4).


Території та об'єкти природно-заповідного фонду можуть використовуватися:

- у природоохоронних цілях;

- у науково-дослідних цілях;

- в оздоровчих та інших рекреаційних цілях;

- в освітньо-виховних цілях;

- для потреб моніторингу навколишнього природного середовища ([1] стаття 9).


Громадяни України з питань охорони та використання  територій та об'єктів природно-заповідного фонду МАЮТЬ ПРАВО на:

- участь в обговоренні проектів  законодавчих  актів  з  питань розвитку заповідної справи, формування природно-заповідного фонду;

- участь у розробці та реалізації заходів щодо їх охорони та ефективного використання, запобігання негативного впливу на них господарської діяльності;

- внесення  пропозицій про включення до складу природно-заповідного фонду найбільш цінних природних територій та об'єктів;

- ознайомлення з територіями та об'єктами природно-заповідного фонду, здійснення інших видів користувань з додержанням встановлених вимог щодо заповідного режиму;

- участь у здійсненні громадського контролю за  охороною заповідних  територій та об'єктів, внесення пропозицій про притягнення до відповідальності винних у порушенні  вимог  охорони територій та об'єктів природно-заповідного фонду ([1] стаття 10).


Посадові особи служби державної охорони природно-заповідного фонду України МАЮТЬ ПРАВО:

- вимагати від громадян і службових осіб пояснення у зв'язку з порушенням режиму територій та об'єктів природно-заповідного фонду, їх охоронних зон;

- перевіряти у громадян і службових осіб посвідчення на право перебування, використання природних ресурсів та здійснення іншої діяльності в межах відповідних територій та об'єктів природно-заповідного фонду;

- доставляти порушників установленого режиму з метою з'ясування особи;

- складати  протоколи  про  порушення вимог законодавства, надсилати їх відповідним органам для притягнення  винних  осіб до відповідальності;

- вилучати у порушників предмети та знаряддя незаконного використання природних ресурсів, транспортні засоби, відповідні документи;

- проводити особистий огляд осіб, речей, транспортних засобів та  перевірку знарядь і продукції одержаної в результаті природокористування  ([1] стаття 61).


Відповідальність за порушення законодавства про природно-заповідний фонд несуть особи, винні у псуванні, пошкодженні  чи  знищенні  природних  комплексів територій та об'єктів природно-заповідного фонду ([1] стаття 64).


Назад в розділ

До змісту

Яндекс.Метрика