Розділ 10.9. ОСВІТНІ  ПОСЛУГИ


Нормативна база:


1. Закон України «Про освіту»  від 23.05.1991 р. № 1060-XII.

2. Постанова Кабінету Міністрів України «Про ліцензування освітніх послуг» від 29.08.2003 р. № 1380.

Освіта - основа інтелектуального, культурного, духовного, соціального, економічного розвитку суспільства і держави.


Структура освіти включає:

- дошкільну освіту;

- загальну середню освіту;

- позашкільну освіту;

- професійно-технічну освіту;

- вищу освіту;

- післядипломну освіту;

- аспірантуру;

- докторантуру;

- самоосвіту ([1] стаття 29).


Громадяни України МАЮТЬ ПРАВО на безкоштовну освіту в усіх державних навчальних закладах незалежно від статі, раси, національності, соціального і майнового стану, роду та характеру занять, світоглядних переконань, належності до партій, ставлення до релігії, віросповідання, стану здоров'я, місця проживання та інших обставин ([1] стаття 3 частина 1).


В Україні встановлюються такі освітні рівні:

- початкова загальна освіта;

- базова загальна середня освіта;

- повна загальна середня освіта;

- професійно-технічна освіта;

- базова вища освіта;

- повна вища освіта ([1] стаття 30 частина 1).


Держава  здійснює  соціальний  захист  вихованців,  учнів,  студентів, курсантів, слухачів, стажистів, клінічних ординаторів, аспірантів,  докторантів та інших осіб незалежно від форм їх навчання і типів навчальних закладів, де вони навчаються, сприяє здобуттю освіти в домашніх умовах ([1] стаття 3 частина 2).


Для одержання документа про освіту громадяни  мають  право на державну атестацію ([1] стаття 3 частина 3).


Державний   контроль   за   діяльністю   навчальних  закладів незалежно  від  форм  власності  здійснюється з метою забезпечення реалізації  єдиної  державної  політики в галузі освіти ([1] стаття 5).


Державна акредитаційна комісія є постійно діючим органом, який забезпечує додержання вимог до ліцензування, атестації та акредитації  вищих, професійно-технічних  навчальних закладів і закладів післядипломної освіти, підприємств, установ та організацій за напрямами (спеціальностями)   та   професіями  підготовки  і  перепідготовки фахівців післядипломної освіти ([2] пункт 1).


Навчально-виховний процес у навчальних закладах є вільним від   втручання   політичних   партій,   громадських,   релігійних організацій ([1] стаття 8 частина 1).


Залучення учнів, студентів до участі в політичних акціях і релігійних  заходах під час навчально-виховного процесу НЕ ДОПУСКАЄТЬСЯ ([1] стаття 8 частина 2).


Належність  особи  до  будь-якої    політичної    партії, громадської,  релігійної  організації,  що  діють  відповідно   до Конституції України, не є перешкодою для  її участі в навчально-виховному процесі ([1] стаття 8 частина 3).


Учні,  студенти,  працівники  освіти  можуть створювати у навчальних  закладах первинні осередки об'єднань громадян, членами яких вони є ([1] стаття 8 частина 4).


Навчальні  заклади  в  Україні  незалежно  від форм власності відокремлені  від церкви (релігійних організацій), мають світський характер, крім   навчальних   закладів,  заснованих  релігійними організаціями ([1] стаття 9).


Навчальні  заклади  незалежно від їх статусу і належності забезпечують  якість  освіти  в  обсязі вимог державних стандартів  освіти ([1] стаття 18 частина 3).


Державні стандарти освіти встановлюють вимоги  до  змісту, обсягу і рівня освітньої та фахової підготовки в Україні.  Вони  є основою  оцінки  освітнього  та  освітньо-кваліфікаційного рівня громадян незалежно від форм одержання освіти ([1] стаття 15 частина 1).


Невиконання  або грубе  порушення навчальним закладом умов і правил ліцензійної діяльності, подання та розповсюдження недостовірної  інформації щодо її здійснення є підставою для призупинення дії або анулювання ліцензії ([1] стаття 15 частина 3).


Психологічне забезпечення навчально-виховного процесу в навчальних
закладах здійснюють практичні психологи. За своїм статусом практичні психологи належать до педагогічних працівників ([1] стаття 21).


Організація безкоштовного медичного обслуговування в  системі освіти  забезпечується місцевими органами державної виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, здійснюється закладами Міністерства охорони здоров'я України, відомчими закладами охорони здоров'я відповідно до чинного законодавства ([1] стаття 24).


Організація та відповідальність  за  харчування у державних навчальних  закладах  покладаються  на  місцеві  органи  державної виконавчої  влади та органи місцевого самоврядування, міністерства  і   відомства  України,  яким  підпорядковані навчальні заклади, керівників навчальних закладів і здійснюються за рахунок бюджетних  асигнувань.

Харчування у навчальних закладах інших форм власності організовують засновник і керівник закладу ([1] стаття 25).


Випускнику державного або іншого акредитованого (атестованого)  навчального закладу видається відповідний документ про освіту встановленого зразка ([1] стаття 27).


В  Україні  встановлюються  такі  освітньо-кваліфікаційні рівні:

- кваліфікований робітник;

- молодший спеціаліст;

- бакалавр;

- спеціаліст, магістр ([1] стаття 30 частина 2).


   Науковими ступенями є:

- кандидат наук;

- доктор наук  ([1] стаття 31 частина 1).


   Вченими званнями є:

- старший науковий співробітник;

- доцент;

- професор  ([1] стаття 32 частина 1).

Для самоосвіти громадян державними органами, підприємствами, установами, організаціями, об'єднаннями громадян, громадянами  створюються  відкриті та народні університети, лекторії,  бібліотеки, центри, клуби, теле-, радіонавчальні програми тощо ([1] стаття 49).


Вихованці, учні, студенти, курсанти, слухачі, стажисти, клінічні  ординатори, аспіранти, докторанти відповідно МАЮТЬ  гарантоване державою ПРАВО на:

- навчання для здобуття певного освітнього та освітньо-кваліфікаційного рівнів;

- вибір навчального закладу, форми навчання, освітньо-професійних   та   індивідуальних   програм,  позакласних занять;

- додаткову відпустку за місцем роботи, скорочений робочий час та інші пільги, передбачені законодавством для осіб, які поєднують роботу з навчанням;

- продовження освіти за професією, спеціальністю на основі одержаного освітньо-кваліфікаційного  рівня,  здобуття  додаткової  освіти відповідно до угоди із навчальним закладом;

- одержання направлення на навчання, стажування до інших  навчальних закладів, у т.ч. за кордон;

- користування навчальною, науковою, виробничою, культурною, спортивною, побутовою, оздоровчою базою навчального закладу;

- доступ до інформації в усіх галузях знань;

- участь  у  науково-дослідній,  дослідно-конструкторській  та інших  видах наукової діяльності, конференціях,  олімпіадах, виставках, конкурсах;

- особисту або через своїх представників участь у громадському самоврядуванні, в обговоренні, вирішенні  питань  удосконалення навчально-виховного процесу, науково-дослідної роботи, призначення стипендій, організації дозвілля, побуту тощо;

- участь в об'єднаннях громадян;

- безпечні і нешкідливі умови навчання та праці;

- забезпечення стипендіями, гуртожитками, інтернатами в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;

- трудову діяльність у встановленому порядку в позаурочний час;

- перерву в навчанні у вищих та професійно-технічних навчальних закладах;

- користування послугами закладів охорони здоров'я, засобами лікування, профілактики захворювань та зміцнення здоров'я;

- захист  від  будь-яких форм експлуатації, фізичного та психічного насильства, від дій  педагогічних,  інших  працівників, які порушують права або принижують їх честь і гідність ([1] стаття 51 частина 1).


Відволікання учнів, студентів, курсантів, слухачів, стажистів,  клінічних  ординаторів, аспірантів, докторантів за рахунок навчального часу на роботу  і здійснення заходів, не пов'язаних з процесом навчання, ЗАБОРОНЯЄТЬСЯ, крім  випадків, передбачених рішенням Кабінету Міністрів України ([1] стаття 51 частина 2).


ОБОВ'ЯЗКАМИ вихованців, учнів, студентів, курсантів, слухачів,   стажистів,    клінічних    ординаторів,    аспірантів, докторантів відповідно є:

- додержання законодавства,  моральних, етичних  норм;

- систематичне та глибоке оволодіння знаннями, практичними навичками, професійною майстерністю, підвищення загального культурного рівня;

- додержання статуту, правил внутрішнього розпорядку навчального закладу ([1] стаття 52 частина 1).


Випускники  вищих навчальних закладів, які здобули освіту за  кошти  державного  або  місцевого  бюджетів,  направляються на роботу і ЗОБОВ'ЯЗАНІ  відпрацювати  за направленням і в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України ([1] стаття 52 частина 2).


Інші обов'язки осіб, що навчаються, можуть встановлюватися законодавством, положеннями про навчальні заклади та їх статутами ([1] стаття 52 частина 3).


   Педагогічні і науково-педагогічні працівники МАЮТЬ ПРАВО на:

- захист професійної честі, гідності;

- вільний вибір форм, методів, засобів навчання, виявлення педагогічної ініціативи;

- індивідуальну педагогічну діяльність  ([1] стаття 55 частина 1).


Педагогічні та науково-педагогічні працівники ЗОБОВ'ЯЗАНІ:

- постійно підвищувати професійний рівень, педагогічну майстерність, загальну культуру;

- забезпечувати  умови  для  засвоєння  вихованцями, учнями, студентами,  курсантами, слухачами, стажистами, клінічними ординаторами, аспірантами навчальних програм на рівні обов'язкових вимог щодо змісту, рівня та  обсягу  освіти,  сприяти  розвиткові здібностей дітей, учнів, студентів;

- настановленням і особистим прикладом утверджувати повагу до принципів  загальнолюдської  моралі: правди, справедливості, відданості,  патріотизму, гуманізму, доброти, стриманості, працелюбства, поміркованості, інших доброчинностей;

- виховувати у  дітей  та  молоді  повагу до батьків, жінки, старших за віком, народних традицій та звичаїв, національних, історичних, культурних  цінностей України, її державного і соціального устрою, дбайливе ставлення до історико-культурного  та природного середовища країни;

- готувати учнів та студентів до свідомого життя в дусі взаєморозуміння, миру, злагоди між усіма народами, етнічними, національними, релігійними групами;

- додержувати педагогічної етики, моралі, поважати гідність дитини, учня, студента;

- захищати дітей, молодь від будь-яких форм фізичного  або психічного  насильства, запобігати вживанню ними алкоголю, наркотиків, іншим шкідливим звичкам ([1] стаття 56).


  На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини ([1] стаття 59 частина 2).

Батьки та особи, які їх замінюють, ЗОБОВ'ЯЗАНІ:

- постійно дбати про фізичне здоров'я, психічний стан дітей, створювати належні умови для розвитку їх природних здібностей;

- поважати гідність дитини, виховувати працелюбність, почуття доброти, милосердя, шанобливе ставлення до державної  і  рідної  мови, сім'ї, старших за віком, до народних традицій та звичаїв;

- виховувати повагу до національних, історичних, культурних цінностей українського та інших  народів, дбайливе ставлення до історико-культурного  надбання та навколишнього природного середовища, любов до своєї країни;

- сприяти здобуттю дітьми освіти у навчальних закладах або забезпечувати повноцінну домашню освіту відповідно до вимог щодо її змісту, рівня та обсягу;

- виховувати повагу до законів, прав, основних свобод людини ([1] стаття 59 частина 3).


Батьки або особи, які їх замінюють, МАЮТЬ пРАВО:

- вибирати навчальний заклад для неповнолітніх дітей;

- обирати і бути обраними до органів громадського самоврядування навчальних закладів;

- звертатися до державних органів управління освітою з питань навчання, виховання дітей;

- захищати у відповідних державних органах і суді законні
інтереси своїх дітей ([1] стаття 60).


Розмір  плати  за  весь   строк   навчання,    підготовку, перепідготовку,  підвищення  кваліфікації  кадрів  або  за надання додаткових освітніх послуг (далі – навчання) встановлюється  навчальним  закладом  у грошовій   одиниці   України  -  гривні,  з  урахуванням  офіційно визначеного рівня інфляції за попередній календарний рік.

Розмір плати за весь строк навчання  встановлюється  у   договорі,   що укладається між навчальним закладом та особою,  яка навчатиметься, або  юридичною  особою,  що  оплачуватиме  навчання, і НЕ МОЖЕ ЗМІНЮВАТИСЬ протягом усього строку навчання.  Типовий   договір  затверджується  спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі освіти і науки.

Розмір плати за весь строк навчання публікується у  загальнодержавних друкованих засобах масової інформації та інформаційних збірниках спеціально  уповноваженого  центрального органу виконавчої влади в галузі освіти і науки.

Плата за  навчання  може  вноситися за  весь  строк  повністю одноразово або частками - помісячно, по семестрах, щорічно ([1] стаття 61 частина 5).


ПОСЛУГИ ДОШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ


ПОСЛУГИ СЕРЕДНЬОЇ ОСВІТИ


ПОСЛУГИ ВИЩОЇ ОСВІТИ


ПОСЛУГИ ПОЗАШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ


ПОСЛУГИ ПРОФЕСІЙНО-ТЕХНІЧНОЇ ОСВІТИ


ПОСЛУГИ З ПІДГОТОВКИ ВОДІЇВ


Назад в розділ

До змісту

Яндекс.Метрика