10.10.2. ПОСЛУГИ ІЗ СТРАХУВАННЯ


Нормативна база:


1. Закон України «Про страхування»  від 07.03.1996 р. № 85/96-ВР.


Страховиками, які мають право здійснювати страхову діяльність на території України, є:

- фінансові установи, які створені у формі акціонерних, повних, командитних  товариств або товариств з додатковою відповідальністю,  а також  одержали  у встановленому порядку ліцензію на здійснення страхової  діяльності (далі - страховики-резиденти);

- зареєстровані Уповноваженим  органом відповідно  до  цього Закону та законодавства України постійні  представництва у  формі філій   іноземних   страхових   компаній,  які  також  одержали  у встановленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності (далі - філії страховиків-нерезидентів).

Страховиками-нерезидентами вважаються фінансові установи,  що створені та мають ліцензію  на  провадження  страхової  діяльності відповідно  до  законодавства  тих  іноземних держав,  у яких вони зареєстровані  ([1] стаття 2).


Страхувальниками визнаються юридичні особи та дієздатні фізичні особи, які уклали із страховиками договори страхування або є страхувальниками відповідно до законодавства України.

Страхувальники можуть укладати із страховиками  договори  про страхування  третіх  осіб  (застрахованих осіб) лише за їх згодою, крім випадків,  передбачених чинним  законодавством.  Застраховані особи  можуть  набувати  прав і обов'язків страхувальника згідно з договором страхування.
Страхувальники мають право при укладанні договорів особистого страхування призначати за згодою застрахованої особи фізичних осіб або  юридичних  осіб  (вигодонабувачів)  для  отримання  страхових виплат, а також замінювати їх до настання страхового випадку, якщо інше не передбачено договором страхування ([1] стаття 3).


договір страхування


- письмова угода між страхувальником і страховиком,  згідно  з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі  настання  страхового  випадку  здійснити  страхову   виплату страхувальнику або іншій особі,  визначеній у договорі страхування страхувальником,  на користь  якої  укладено  договір  страхування (подати   допомогу,   виконати   послугу  тощо),  а  страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені  строки  та виконувати   інші   умови  договору  ([1] стаття 16).


страховий випадок


- подія,  передбачена договором страхування або  законодавством,  яка  відбулася  і  з  настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми  (страхового відшкодування)  страхувальнику,  застрахованій  або  іншій  третій особі ([1] стаття 8).


Уповноважений орган видає страховикам ліцензію на проведення конкретних видів страхування ([1] стаття 38).


Предметом  договору страхування можуть бути майнові інтереси, що  не  суперечать  закону  і пов'язані:

- з життям, здоров'ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням  (особисте  страхування);

- з володінням, користуванням і розпорядженням майном (майнове страхування);
    - з відшкодуванням  страхувальником  заподіяної ним шкоди особі або  її  майну,  а  також  шкоди,   заподіяної   юридичній   особі  (страхування відповідальності) ([1] стаття 4).


Страхування може бути добровільним або обов'язковим.

ЗАБОРОНЯЄТЬСЯ здійснення обов'язкових видів страхування, що не передбачені цим  Законом ([1] стаття 5).


страхування


- це вид цивільно-правових відносин щодо  захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних   подій   (страхових   випадків),   визначених   договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що  формуються  шляхом  сплати  фізичними  особами  та  юридичними особами  страхових  платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів ([1] стаття 1).


Страхові тарифи при добровільній формі страхування обчислюються   страховиком  актуарно  (математично)  на  підставі відповідної  статистики  настання страхових випадків, а за договорами  страхування  життя  -  також  з  урахуванням  величини інвестиційного  доходу,  яка  повинна  зазначатися   у   договорі страхування.  Конкретний  розмір страхового тарифу визначається в договорі страхування за згодою сторін ([1] стаття 10).


страховий тариф


- ставка  страхового  внеску  з  одиниці страхової суми за визначений період страхування  ([1] стаття 10).


Правила страхування  розробляються  страховиком  для  кожного виду  страхування окремо і підлягають реєстрації в Уповноваженому органі при видачі ліцензії на право здійснення відповідного виду страхування ([1] стаття 17).


Для укладання  договору   страхування   страхувальник   подає страховику письмову заяву за формою, встановленою страховиком, або іншим чином заявляє про свій намір  укласти  договір  страхування.

Факт укладання  договору страхування може посвідчуватися  страховим свідоцтвом (полісом, сертифікатом), що є формою договору страхування.

Договір страхування  набирає  чинності  з  моменту   внесення першого  страхового  платежу,  якщо  інше не передбачено договором страхування ([1] стаття 18).


Страхувальники згідно  з  укладеними  договорами  страхування МАЮТЬ ПРАВО вносити платежі лише у  грошовій  одиниці  України,  а страхувальник-нерезидент - у іноземній вільно конвертованій валюті або у грошовій одиниці України  у  випадках,  передбачених  чинним законодавством  України ([1] стаття 19).


Страховик ЗОБОВ'ЯЗАНИЙ:

- ознайомити страхувальника з умовами та правилами страхування;
- протягом двох робочих днів,  як тільки  стане  відомо  про настання  страхового  випадку,  вжити заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасного здійснення страхової виплати або страхового відшкодування страхувальнику;

- при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату  страхового  відшкодування  у  передбачений  договором строк.  Страховик  несе  майнову  відповідальність  за несвоєчасне здійснення страхової виплати (страхового відшкодування) шляхом сплати   страхувальнику  неустойки  (штрафу,  пені),  розмір  якої визначається  умовами  договору страхування або законом;

- відшкодувати   витрати,   понесені   страхувальником   при настанні   страхового   випадку  щодо  запобігання  або  зменшення збитків, якщо це передбачено умовами договору;

- за заявою страхувальника у разі здійснення ним заходів, що зменшили   страховий   ризик,   або   збільшення   вартості  майна переукласти з ним договір страхування;

- не  розголошувати  відомостей  про страхувальника та його майнове  становище, крім випадків, встановлених законом;

- надавати  відповідним підрозділам Міністерства внутрішніх справ України, що забезпечують безпеку дорожнього руху, інформацію проукладення     договорів     обов'язкового     страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів,   що   підлягають   обов'язковому   технічному  контролю  ([1] стаття 20).


страховий ризик


- певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання ([1] стаття 8).


Страхувальник ЗОБОВ'ЯЗАНИЙ:

- своєчасно вносити страхові платежі;

- при   укладанні  договору  страхування  надати  інформацію страховикові про всі  відомі  йому  обставини,  що  мають  істотне значення  для оцінки страхового ризику,  і надалі інформувати його про будь-яку зміну страхового ризику;

- при  укладенні договору страхування повідомити страховика про  інші чинні договори страхування щодо цього предмета договору;

- вживати  заходів  щодо  запобігання  та зменшення збитків, завданих внаслідок настання страхового випадку;

- повідомити страховика про настання  страхового  випадку  в строк, передбачений умовами страхування ([1] стаття 21).


страховий платіж

(страховий внесок,

страхова премія)

- плата за страхування,  яку страхувальник зобов'язаний внести  страховику згідно з договором страхування  ([1] стаття 10).


Здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування   проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного   сертифіката),   який   складається  страховиком  або уповноваженою   ним  особою  (аварійним  комісаром)  у  формі,  що визначається  страховиком  ([1] стаття 25).


аварійні комісари


- особи,  які займаються визначенням причин настання страхового випадку  та  розміру  збитків,  кваліфікаційні вимоги   до   яких  встановлюються  актами  чинного  законодавства України  ([1] стаття 25).


Конфіденційна інформація щодо діяльності та фінансового стану страхувальника  -  клієнта страховика,  яка стала відомою йому під час взаємовідносин з клієнтом чи з третіми особами при провадженні діяльності  у  сфері  страхування,  розголошення якої може завдати матеріальної чи моральної шкоди клієнту, є таємницею страхування.

Посадові особи Уповноваженого органу у випадку розголошення в будь-якій формі відомостей, що є таємницею страхування, несуть відповідальність, передбачену законом ([1] стаття 40). 


Назад в розділ

До змісту

Яндекс.Метрика