1) ДОГОВОРИ


Нормативна база:


1. Цивільний Кодекс України, Закон від 16.01.2003 р. № 435-IV.

2. Закон України «Про захист прав споживачів» від 12.05.1991 р. № 1023-XII.

3. Закон України «Про житлово-комунальні послуги»від 24.06.2004 р. № 1875-IV.

4. Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення» від 21.07.2005 р. № 630.

5. Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Типового договору про надання населенню послуг з газопостачання та внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 9 грудня 1999 р. № 2246» від 05.07.2006 р. № 938.

6. Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Правил користування електричною енергією для населення» від 26.07.1999 р. № 1357.

7. Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Типового договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій» від 20.05.2009 р. № 529.

8. Постанова Верховного суду України «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів» від 12.04.1996 р. № 5.


Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків ([1] стаття 626 частина 1).


договір

- усний чи письмовий правочин між споживачем і продавцем (виконавцем) про якість, терміни, ціну та інші умови, за яких реалізується продукція. Підтвердження вчинення усного правочину оформляється квитанцією, товарним чи касовим чеком, квитком, талоном або іншими документами (далі - розрахунковий документ) ([2] стаття 1 частина 7).


За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором ([1] стаття 901 частина 1).


Договір на надання житлово-комунальних послуг (крім послуг з централізованого опалення, послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з централізованого постачання гарячої води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) у багатоквартирному будинку укладається між власником квартири, орендарем чи квартиронаймачем та балансоутримувачем або уповноваженою ним особою  ([3] стаття 29 частина 1).


Процедура погодження договору відбувається протягом одного місяця з дня внесення проекту договору однієї із сторін ([3] стаття 26 частина 5).


У разі якщо балансоутримувач не є виконавцем, він укладає договори на надання житлово-комунальних послуг (крім послуг з централізованого опалення, послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з централізованого постачання гарячої води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) з іншим виконавцем  ([3] стаття 29 частина 2).


Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів  цивільного законодавства,  звичаїв  ділового  обороту,  вимог  розумності  та справедливості. ([1] стаття 627 частина 1).


Зміст  договору  становлять  умови (пункти),  визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів  цивільного законодавства ([1] стаття 628 частина 1).


Сторони в договорі НЕ МОЖУТЬ відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин ([1] стаття 6 частина 3).


  Договором може бути встановлено, що його окремі умови визначаються відповідно до типових умов договорів певного виду, оприлюднених у встановленому порядку ([1] стаття 630 частина 1).

Виконавець ЗОБОВ'ЯЗАНИЙ підготувати та укласти із споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором  ([3] стаття 21 частина 2 пункт 3).


Форми типових договорів (типові переліки) встановлені для:

- послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої  води і водовідведення - в нормативному акті [4];

- послуг з газопостачання - в нормативному акті [5];

- послуг з електропостачання - в нормативному акті [6];

- послуг з утримання житлових будинків та прибудинкових територій - в нормативному акті [7].


Якщо в договорі не міститься посилання на типові умови, такі умови  можуть  застосовуватися  як  звичай  ділового обороту ([1] стаття 630 частина 2).


Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги
щодо форми договору не встановлені законом ([1] стаття 639 частина 1).


Усно можуть вчинятися правочини,  які повністю виконуються сторонами  у  момент  їх  вчинення, за винятком правочинів, які підлягають   нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність ([1] стаття 206 частина 1).


У письмовій формі належить вчиняти правочини  між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу ([1] стаття 208 частина 1).


Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку ([1] стаття 207 частина 1).


Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами) ([1] стаття 207 частина 2).


   Публічним є договір, в якому одна сторона – підприємець, взяла на себе обов'язок виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо) ([1] стаття 633 частина 1).

Підприємець НЕ МАЄ ПРАВА відмовитися від укладення публічного договору за наявності у нього можливостей надання споживачеві відповідних товарів (робіт, послуг) ([1] стаття 633 частина 4).

Актами цивільного законодавства можуть бути встановлені правила, обов'язкові для сторін при укладенні і виконанні публічного договору ([1] стаття 633 частина 5).

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, які визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного вигляду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоч би однієї із сторін має бути досягнуто згоди ([1] стаття 638 частина 1).

Договір є  укладеним  з моменту  отримання  особою,  яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції ([1] стаття 640 частина 1).


Договір набирає чинності з моменту його укладення ([1] стаття 631 частина 2).


Договір є обов'язковим для виконання сторонами ([1] стаття 629 частина 1).


Зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом ([1] стаття 598 частина 1).


У разі порушення зобов'язання настають  правові  наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:

  1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;

    2) зміна умов зобов'язання;

    3) сплата неустойки;

    4) відшкодування збитків та моральної шкоди ([1] стаття 611 частина 1).


Одностороння відмова від зобов'язання  або одностороння зміна  його  умов  НЕ ДОПУСКАЄТЬСЯ,  якщо  інше  не встановлено договором або законом ([1] стаття 525 частина 1).


Внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов'язання або воно припиняється ([1] стаття 615 частина 3).


У разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона МАЄ ПРАВО частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом ([1] стаття 615 частина 1).


Одностороння відмова від зобов'язання  не  звільняє  вину сторону від відповідальності за порушення зобов'язання ([1] стаття 615 частина 2).


Тлумачення умов договору здійснюється відповідно до статті 213 цього Кодексу  ([1] стаття 637 частина 1).


У разі тлумачення умов договору можуть враховуватися також типові умови (типові договори), навіть якщо  в  договорі немає посилання на ці умови ([1] стаття 637 частина 2).


При тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для  всього  змісту  правочину  значення  слів  і понять,  а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів.

Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає  змоги  з'ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням  відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін ([1] стаття 213 частина 3).


Якщо за правилами, встановленими частиною третьою цієї статті,  немає можливості визначити справжню волю особи, яка вчинила  правочин, до уваги беруться мета правочину, зміст попередніх переговорів,  усталена практика відносин між сторонами, звичаї ділового обороту, подальша поведінка сторін, текст типового договору та інші обставини, що мають істотне значення ([1] стаття 213 частина 4).


При укладенні підприємством договору про побутове обслуговування  з  громадянином,  який пред'явив чужий паспорт або документ,  що  його  замінює,  особа,  притягнута  згідно  з  цими документами як відповідач, не несе відповідальності за невиконання договору, коли доведе, що документ вибув з  володіння  поза  її волею. У  цьому разі відповідальність покладається на особу,  яка фактично уклала договір  ([8] пункт 17).


Договір побутового замовлення є різновидом договору підряду, тому  до  нього  застосовуються  і  загальні правила про договір підряду (статті 837 – 891  ([1]).


Умови договору побутового замовлення, визначені законом і прийнятими відповідно до нього нормативними актами, не можуть бути змінені за погодженням сторін на шкоду інтересам споживача (наприклад, зменшено гарантійний строк)  ([8] пункт 18).


Угода, укладена громадянином всупереч установленим правилам безпосередньо з неуповноваженим працівником  підприємства побутового  обслуговування про особисте виконання ним роботи без відповідного  оформлення,  не  породжує  прав  і  обов'язків   між громадянином  та  цим  підприємством і не може бути підставою для покладення на останнє відповідальності за невиконання такої угоди, втрату або пошкодження майна  ([8] пункт 19).


Назад в розділ

До змісту

Яндекс.Метрика