18.1.6. ПРАВА СПОЖИВАЧА У РАЗІ УКЛАДЕННЯ ДОГОВОРУ ПОЗА ТОРГОВЕЛЬНИМИ АБО ОФІСНИМИ ПРИМІЩЕННЯМИ


Нормативна база:


1. Закон України «Про захист прав споживачів»від 12.05.1991 р. № 1023-XII.


Підставою для виникнення взаємних прав та обов'язків у разі реалізації продукції поза торговельними або офісними приміщеннями є документ, який засвідчує факт укладення договору, який продавець (виконавець) ЗОБОВ'ЯЗАНИЙ надати споживачеві ([1] стаття 12 частина 2).


Обов'язки для споживача виникають тільки після надання йому такого документа ([1] стаття 12 частина 6).


Документ, який засвідчує факт укладення договору, ПОВИНЕН містити інформацію про:

1) дату укладення договору;

2) найменування та місцезнаходження продавця (виконавця);

3) найменування продукції;

4) ціну;

5) строк виконання робіт (надання послуг);

6) інші істотні умови договору;

7) права та обов'язки сторін договору ([1] стаття 12 частина 2).


А. Споживач МАЄ ПРАВО розірвати договір, якщо придбана  поза торговельними або офісними приміщеннями продукція є річчю, а її прийняття чи поставка відбувається пізніше часу одержання споживачем документа на їх продаж, протягом чотирнадцяти днів з дати

- одержання документа, який засвідчує факт здійснення правочину поза торговельними або офісними приміщеннями;

- прийняття продукції;

- першої поставки такої продукції  ([1] стаття 12 частина 3).  


Споживач ПОВИНЕН повідомити продавця (виконавця):

- про недійсність договору. у разі не надання документа або  підтвердження інформації ([1] стаття 12 частина 6);

- про розірвання договору, якщо придбана продукція є річчю, а її прийняття чи поставка відбувається пізніше часу одержання споживачем документа на їх продаж ([1] стаття 12 частина 3);

-  про місце, де продукція може бути повернена.

Якщо договором передбачено, що продукція або результати робіт (послуг), надсилаються поштою, то у разі розірвання договору вони також мають бути повернені поштою ([1] стаття 12 частина 5).


Для  здійснення  права  на  розірвання договору споживач повинен зберігати одержану продукцію у незміненому стані.

НЕ ПОЗБАВЛЯЄ  споживача  ПРАВА  на  розірвання договору:

- знищення, пошкодження або псування продукції, що сталося не з вини споживача;

- зменшення вартості продукції внаслідок відкриття упаковки, огляду  чи перевірки  продукції  ([1] стаття 12 частина 7).


ОБОВ'ЯЗОК споживача зберігати у себе продукцію припиняється  по закінченні  шістдесяти  днів після її одержання.  

Якщо продавець (виконавець) не вживає заходів для повернення її собі протягом зазначеного періоду, така продукція переходить у власність споживача без виникнення зобов'язання з оплати її вартості ([1] стаття 12 частина 5).


Б. Споживач МАЄ ПРАВО не повертати продукцію або результати роботи чи послуги до моменту повернення йому сплаченої ним суми грошей ([1] стаття 12 частина 4).


Продавець (виконавець) ПОВИНЕН повернути споживачеві одержані кошти і відшкодувати витрати, понесені споживачем у зв'язку з поверненням продукції протягом тридцяти днів з моменту одержання від нього повідомлення про недійсність договору ([1] стаття 12 частина 6).


Будь-які витрати, пов'язані з поверненням продукції, покладаються на продавця (виконавця). Продавець (виконавець) повинен відшкодувати витрати споживача у зв'язку з поверненням продукції ([1] стаття 12 частина 5).


У разі коли продавець (виконавець) або третя особа надала споживачеві кредит на суму коштів за договором, укладеним поза торговельними або офісними приміщеннями, такий кредит втрачає чинність у момент розірвання договору ([1] стаття 12 частина 8).


Якщо всупереч вимогам цієї статті протягом установлених строків продавець (виконавець) не здійснює повернення сплаченої суми грошей за продукцію у разі розірвання договору, споживачеві виплачується НЕУСТОЙКА в розмірі одного відсотка вартості продукції за кожний день затримки повернення грошей ([1] стаття 12 частина 9).


Положення цієї статті НЕ ЗАСТОСОВУЮТЬСЯ до договорів, укладених поза торговельними або офісними приміщеннями, і які стосуються:

1) договорів споживчого кредиту;

2) правочинів з нерухомим майном;

3) правочинів з цінними паперами;

4) договорів страхування ([1] стаття 12 частина 1).


Назад в розділ

До змісту

Яндекс.Метрика