Глава 20.
ПОРУШЕННЯ ПРАВ СПОЖИВАЧІВ
Нормативна база:
1. Закон України «Про захист прав споживачів» від 12.05.1991 р. № 1023-XII.
Порушенням прав споживача слід вважати невиконання суб'єктом господарювання вимоги про усунення будь-яких виявлених споживачем порушень, затверджених чинним законодавством норм, правил, інструкцій тощо, пов'язаних з обслуговуванням громадян.
Насамперед це стосується прав споживача, встановлених статтями 6, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15 і 17 Закону [1].
Крім випадків порушень прав споживачів, які можуть бути встановлені та доведені виходячи з відповідних положень законодавства у сфері захисту прав споживачів, вважається, що для цілей застосування цього Закону та пов'язаного з ним законодавства про захист прав споживачів ПРАВА споживача ВВАЖАЮТЬСЯ в будь-якому разі порушеними, якщо:
1) при реалізації продукції будь-яким чином порушується право споживача на свободу вибору продукції;
2) при реалізації продукції будь-яким чином порушується свобода волевиявлення споживача та/або висловлене ним волевиявлення;
3) при наданні послуги, від якої споживач не може відмовитись, а одержати може лише в одного виконавця, виконавець нав'язує такі умови одержання послуги, які ставлять споживача у нерівне становище порівняно з іншими споживачами та/або виконавцями, не надають споживачеві однакових гарантій відшкодування шкоди, завданої невиконанням (неналежним виконанням) сторонами умов договору;
4) порушується принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач;
5) будь-яким чином (крім випадків, передбачених законом) обмежується право споживача на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про відповідну продукцію;
6) споживачу реалізовано продукцію, яка є небезпечною, неналежної якості, фальсифікованою;
7) ціну продукції визначено неналежним чином;
8) документи, які підтверджують виконання договору, учасником якого є споживач, своєчасно не передано (надано) споживачу ([1] стаття 21).