3) ОСОБЛИВОСТІ ПРОДАЖУ ВЗУТТЯ
Нормативна база:
Маркування взуття передбачає наявність інформації про найменування підприємства-виробника, його місцезнаходження, товарний знак, модель, розмір, повноту, знак "Ст.", дату виготовлення (місяць, рік), найменування нормативного документа, вимогам якого повинен відповідати вітчизняний товар, номер контролера відділу технічного контролю.
В індивідуальну упаковку кожної пари взуття МАЄ БУТИ вкладена інформація (рекомендації) щодо його експлуатації та догляду за ним. ([1] розділ II пункт 3 підпункт 2).
Суб'єкт господарювання ПОВИНЕН забезпечити споживачам зручні умови для ознайомлення, вибору та примірки взуття. Для цього торговельні (демонстраційні) зали обладнуються банкетками або ослонами, підставками, дзеркалами, килимками, ріжками.
Інформація про розміри взуття надається в метричній та штихмасовій системах нумерації.
Продавець ПОВИНЕН пропонувати споживачу приміряти обидві півпари взуття. При продажу дитячого взуття обов'язкова наявність стопоміра ([1] розділ II пункт 3 підпункт 12).
У торговельному (демонстраційному) залі на видному місці обов'язково вивішується інформація про гарантійні терміни взуття, що є у продажу, їх обчислення з урахуванням сезонності ([1] розділ II пункт 3 підпункт 13).
ЗАБОРОНЯЄТЬСЯ:
- зберігати взуття всіх видів навалом ([1] розділ II пункт 3 підпункт 7);
- продаж взуття в торговельних підприємствах, де відсутні умови для примірювання ([1] розділ II пункт 3 підпункт 12).