Розділ 21.6. ПОВНОВАЖЕННЯ ОРГАНІВ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ


Нормативна база:


1. Закон України «Про місцеве самоврядування» від 21.05.1997 р. № 280/97-ВР.

2. Закон України «Про захист прав споживачів»від 12.05.1991 р. № 1023-XII.

3. Закон України «Проосвіту»від 23.05.1991 р. № 1060-XII.

4. Закон України «Про культуру»від 14.12.2010 р. № 2778-VI.

5. Закон України «Про питну воду та питне водопостачання»від 10.01.2002 р. № 2918-III.


Повноваження виконавчих органів сільських, селищних, міських рад поділяються на:

- “а” - власні (самоврядні) повноваження;

- “б” - делеговані повноваження – повноваження  органів  виконавчої влади, надані органам місцевого самоврядування законом, а також повноваження органів місцевого  самоврядування,  які передаються відповідним   місцевим   державним   адміністраціям   за  рішенням районних, обласних рад  ([1] стаття 1).


До повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад віднесені:


- ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ вимог законодавства  щодо  розгляду  звернень громадян,   здійснення   контролю   за   станом   цієї  роботи  на підприємствах,  в установах та  організаціях  незалежно  від  форм власності  ([1] стаття 38 "б" п. 1);


- ЗДІЙСНЕННЯ контролю за дотриманням законодавства щодо захисту прав споживачів ([1] стаття 30 "б" п. 3);


- ЗАЛУЧЕННЯ  на договірних засадах підприємств,  установ та організацій,  що не належать до комунальної власності  відповідних територіальних   громад,  до  участі  в  обслуговуванні  населення засобами транспорту і зв'язку ([1] стаття 30 "а" п. 12);


- ЗДІЙСНЕННЯ заходів щодо розширення та вдосконалення мережі підприємств житлово-комунального господарства, торгівлі, ресторанного господарства,  побутового  обслуговування,  розвитку транспорту і зв'язку  ([1] стаття 30 "б" п. 1);


- ВСТАНОВЛЕННЯ за  погодженням  з  власниками  зручного  для населення  режиму  роботи  розташованих  на  відповідній території підприємств, установ та організацій сфери обслуговування незалежно від форм власності  ([1] стаття 30 "б" п. 4);


- ЗАТВЕРДЖЕННЯ   маршрутів  і  графіків   руху  місцевого пасажирського транспорту незалежно від форм власності,  узгодження цих   питань   стосовно  транзитного пасажирського транспорту у випадках, передбачених законодавством  ([1] стаття 30 "а" п. 10);


- ВСТАНОВЛЕННЯ в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів щодо оплати побутових,  комунальних, транспортних та інших послуг,  які надаються підприємствами та організаціями комунальної власності  відповідної  територіальної   громади  ([1] стаття 28 "а" п. 3);


- ОРГАНІЗАЦІЯ  для  малозабезпечених громадян похилого віку, інвалідів будинків-інтернатів, побутового обслуговування, продажу товарів у спеціальних магазинах і відділах за соціально доступними цінами, а також безоплатного харчування  ([1] стаття 34 "а" п. 3);


- ВИРІШЕННЯ відповідно до законодавства питань про надання компенсацій і пільг громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської   катастрофи,   в   інших   випадках,  передбачених законодавством ([1] стаття 34 "б" п. 6);


- ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ відповідно до законодавства пільгових категорій населення лікарськими засобами і виробами медичного призначення ([1] стаття 32 "б" п. 3);


- ВИРІШЕННЯ питань  про  надання  неповнолітнім,  студентам, пенсіонерам   та інвалідам права на безкоштовне і пільгове користування об'єктами культури,  фізкультури і  спорту, а також визначення  порядку  компенсації  цим  закладам  вартості  послуг, наданих безкоштовно або на пільгових умовах ([1] стаття 32 "б" п. 9 );


- УПРАВЛІННЯ об'єктами житлово-комунального господарства, побутового, торговельного обслуговування, транспорту і зв'язку, що перебувають  у  комунальній  власності  відповідних територіальних громад,  забезпечення необхідного рівня та якості послуг населенню ([1] стаття 30 "а" п. 1);


- ЗДІЙСНЕННЯ контролю за якістю питної води ([1] стаття 30 “а" п. 5, [5] стаття 43);


- ЗДІЙСНЕННЯ відповідно до законодавства контролю за належною експлуатацією та організацією обслуговування населення підприємствами  житлово-комунального господарства, торгівлі та ресторанного господарства,  побутового обслуговування,  транспорту, зв'язку ([1] стаття 30 "б" п. 2);


- ЗДІЙСНЕННЯ відповідно до закону контролю за дотриманням цін і тарифів ([1] стаття 28 "б" п. 2);  


- ПРИЙНЯТТЯ  рішень про скасування даного міськ(рай) виконкомами дозволу на експлуатацію об'єктів у разі порушення нормативно-правових актів з охорони праці, екологічних, санітарних правил, інших вимог законодавства ([1] стаття 30 "б" п. 2).


Органи місцевого самоврядування з метою захисту прав споживачів мають право створювати при їх виконавчих органах структурні підрозділи з питань захисту прав споживачів, які ВПРАВІ:


- розглядати звернення споживачів, консультувати їх з питань захисту прав споживачів;


- аналізувати договори, що укладаються продавцями (виконавцями, виробниками) із споживачами, з метою виявлення умов, які обмежують права споживачів;


- у разі виявлення продукції неналежної якості, фальсифікованої, небезпечної для життя, здоров'я, майна споживачів і навколишнього природного середовища терміново повідомляти про це центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, інші органи, що здійснюють контроль і нагляд за якістю і безпекою продукції;


- у разі виявлення фактів реалізації продукції, яка не супроводжується необхідною, доступною, достовірною, своєчасною інформацією та відповідними документами, або продукції з простроченим строком придатності - тимчасово зупиняти реалізацію продукції до пред'явлення інформації, супровідних документів або припиняти її реалізацію;


- готувати подання до органу, який видав дозвіл на провадження відповідного виду діяльності, для вирішення питання про тимчасове зупинення його дії чи про дострокове анулювання у разі систематичного порушення прав споживачів;


- подавати до суду позови щодо захисту прав споживачів ([2] стаття 28).


Районні  в  містах ради здійснюють повноваження в обсягах і межах, що визначаються міськими радами ([1] стаття 41).


Органи місцевого самоврядування і підпорядковані їм органи управління освітою відносяться до державних органів управління освітою в Україні  ([3] стаття 11).


Органи виконавчої влади і органи місцевого самоврядування СПРИЯЮТЬ діяльності неприбуткових закладів культури ([4] стаття 19).


Назад в розділ

До змісту

Яндекс.Метрика