Розділ 22.2. ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ЗБИТОК, НАНЕСЕНИЙ В РЕЗУЛЬТАТІ НЕДОЛІКІВ ПРОДУКЦІЇ (ДЕФЕКТУ В ПРОДУКЦІЇ)
Нормативна база:
1. Цивільний Кодекс України, Закон від16.01.2003 р. № 435-IV.
2. Закон України «Про захист прав споживачів»від 12.05.1991 р. № 1023-XII.
Шкода, завдана внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), ВІДШКОДОВУЄТЬСЯ відповідно до закону ([2] стаття 16 частина 1).
Під збитками слід розуміти витрати, зроблені кредитором (споживачем), втрати або пошкодження його майна, а також не одержані ним доходи, які він одержав би, якби зобов'язання було виконане боржником (продавцем, виконавцем, виготівником) ([3] пункт 11).
При вирішенні питання про відповідальність та про наявність і розмір збитків, заподіяних споживачеві у зв'язку з недоліками товару (робіт, послуг), суду НАЛЕЖИТЬ виходити як із загальних положень Закону, так і зі спеціальних норм законодавства, а також з умов укладеного сторонами договору ([3] пункт 20).
Шкода, заподіяна життю, здоров'ю або майну споживача: товарами (роботами, послугами), які містять конструктивні, виробничі, рецептурні чи інші недоліки; або у зв'язку з використанням виконавцем речей, матеріалів, обладнання, приладів, інструментів, пристосувань, інших засобів, необхідних для виконання даних робіт чи надання послуг, незалежно від знання ним їх властивостей; або внаслідок реалізації товарів (робіт, послуг) без додержання встановлених вимог щодо забезпечення безпеки життя, здоров'я споживачів та їх майна; або у зв'язку з придбанням споживачем товарів (робіт, послуг) через ненадання йому необхідної, доступної та достовірної інформації, яка б забезпечила можливість компетентного вибору, - ПІДЯГАЄ відшкодуванню у повному обсязі, якщо нормою законодавства не передбачено більш високої міри відповідальності, а за наявності такої норми - у встановленому нею обсязі.
ПРАВО вимагати відшкодування зазначеної шкоди НАЛЕЖИТЬ кожному потерпілому споживачеві, незалежно від того, чи перебував він у договірних відносинах з виготівником (виконавцем, продавцем), і зберігається протягом встановленого строку служби (терміну придатності), а якщо його не встановлено, - протягом десяти років з часу виготовлення товару (прийняття роботи, послуги).
Проте шкода, завдана споживачеві будь-якими діями третіх осіб, підлягає відшкодуванню на загальних підставах, а не на підставі Закону.
Якщо на порушення Закону виготівник (виконавець, продавець) не попередив споживача про наявність строку служби (придатності) товару або його частини (результатів роботи), про обов'язкові умови користування ним та можливі наслідки їх невиконання, а також про необхідні дії після закінчення цього строку, шкода підлягає відшкодуванню і в тому випадку, коли вона була заподіяна після закінчення зазначеного строку.
Виготівник (виконавець, продавець) несе відповідальність за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну споживача за наявності його вини, крім випадків, передбачених законом або договором.
Якщо Законом, іншими законодавчими актами або договором передбачено, що продавець, виготівник, виконавець МОЖЕ бути звільнений від відповідальності лише в тому разі, коли доведе, що недоліки товару, роботи, послуги виникли з вини споживача або шкода життю, здоров'ю, майну споживача завдана внаслідок умислу останнього чи непереборної сили, загальні правила статей 209 та 440 ЦК про звільнення відповідача від відповідальності за умови доведення ним відсутності його вини не застосовуються ([3] пункт 14).
При визначенні розміру збитків, заподіяних неповерненням (втратою, пошкодженням) майна, суди МАЮТЬ виходити з його роздрібної ціни у торговельних організаціях даної місцевості (з урахуванням зносу) або з оцінки, зробленої самим споживачем чи погодженої сторонами при укладенні договору.
Проте якщо вартість майна, визначена в такому порядку, на час вирішення спору не відповідає дійсній або її взагалі не було визначено, сторони не позбавлені можливості доводити в суді дійсну вартість неповернутого, втраченого чи пошкодженого майна.
У випадках, передбачених договором або відповідним нормативним актом, розмір збитків визначається у кратному обчисленні. Процент зносу втраченого або приведеного у непридатність предмета договору встановлюється, виходячи з періоду, на який розрахована його нормальна експлуатація, часу, протягом якого він фактично використовувався, та інших доказів щодо його якості.
При необхідності для визначення вартості неповерненого (втраченого, пошкодженого) майна призначається експертиза, проведення якої може бути доручено працівникам відповідних експертних установ або іншим спеціалістам ([3] пункт 16).
Неустойка (штраф, пеня) стягується лише тоді, коли це передбачено укладеним сторонами договором чи відповідним нормативним актом.
Пеня за порушення договору нараховується і стягується у відсотковому відношенні до суми заборгованості за кожний день прострочки, в тому числі за святкові, неробочі й вихідні дні.
Неустойка, передбачена частиною 9 статті 8 [2], застосовується в разі пред'явлення споживачем протягом гарантійного строку вимог про безоплатне усунення недоліків товару.
На випадки затримки задоволення вимог споживача про вжиття інших заходів захисту дія цієї норми НЕ ПОШИРЮЄТЬСЯ.
Разом з тим, коли споживач у зв'язку з невиконанням виготівником (виконавцем, продавцем) його вимоги про усунення недоліків товару змінює цей захід захисту на інший, він НЕ ВТРАЧАЄ права на одержання зазначеної неустойки за період, що передував такій зміні.
Якщо товар, про усунення недоліків якого заявлено вимогу, належить до групи товарів, що входять до передбаченого Кабінетом Міністрів України обмінного фонду, і споживач вимагає надання йому на час ремонту аналогічного товару, зазначена неустойка виплачується і за час ненадання такого товару і за час затримки ремонту.
Суд за клопотанням відповідача ВПРАВІ зменшити розмір неустойки (штрафу, пені), що підлягає стягненню, враховуючи при цьому, зокрема, занадто високий її розмір порівняно зі збитками споживача, ступінь виконання зобов'язання, майновий стан сторін, їх майнові та інші інтереси, що заслуговують на увагу.
Сплата неустойки (штрафу, пені), як і відшкодування збитків, коли при цьому не порушується питання про розірвання договору, НЕ ЗВІЛЬНЯЄ виготівника (виконавця, продавця) від виконання зобов'язання в натурі ([3] пункт 20).
При вирішенні вимог про майнові стягнення, повернення майна, покладання майнової відповідальності судам слід перевіряти дотримання термінів позовної давності (статті 251 - 268 [1]).
Наприклад, для пред'явлення вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується термін позовної давності один рік ([1] стаття 258 частина 2).
У тому разі коли на момент звернення з позовом виконання зобов'язань було прострочено понад шість місяців, стягнення неустойки (штрафу, пені) за минулий час ОБМЕЖУЄТЬСЯ останніми шістьма місяцями перед зверненням до суду, якщо не будуть визнані поважними причини пропуску ([3] пункт 21).