ХОЧУ СТАТИ ГРАМОТНИМ СПОЖИВАЧЕМ


Нормативна база:


1. Конституція України, Закон від 28.06.1996р. № 254к/96-ВР.

2. Закон України «Про захист прав споживачів» від 12.05.1991 р. № 1023-XII.


Споживання є невід'ємною частиною життя людини. Що, коли і в якій кількості споживати, вирішує кожен для себе сам. Але споживаємо ми завжди.

Скласти вичерпний перелік об'єктів споживання неможливо. Споживання одних з них - життєво необхідне, і потреба в їх споживанні визначається організмом незалежно від нашої волі. Споживання інших – визначається конкретними умовами нашого способу життя. Але є і такі об'єкти, необхідність споживання яких визначається тільки нашим бажанням.

В цілому, об'єкти споживання підрозділяються на продукцію (вироби, товари тощо), роботи  і послуги.


продукція


- будь-які виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб ([2] стаття 1 частина 19).


робота


- діяльність виконавця, результатом якої є виготовлення товару або зміна його властивостей за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб ([2] стаття 1 частина 21).


послуга


- діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб ([2] стаття 1 частина 17).


Природа здатна забезпечити створення більшості життєво необхідних для споживання людиною об'єктів. Проте, кількість людей значно перевершує її «виробничі» можливості. Тому, для виживання людство було вимушене взяти цей процес під свій контроль. Так з'явився виробник продукції, перша ланка споживчих процесів.


виробник


- суб'єкт господарювання, який: виробляє товар або заявляє про себе як про виробника товару чи про виготовлення такого товару на замовлення, розміщуючи на товарі та/або на упаковці чи супровідних документах, що разом з товаром передаються споживачеві, своє найменування (ім'я), торговельну марку або інший елемент, який ідентифікує такого суб'єкта господарювання; або імпортує товар ([2] стаття 1 частина 4).


Але людство заселило практично всі придатні для життя куточки земної поверхні, чого не можна сказати про об'єкти виробництва продуктів споживання, розміщення яких істотно обмежене цілим рядом об'єктивних умов.

Це привело до виникнення другої ланки споживчих процесів – продавця.


продавець


- суб'єкт господарювання, який згідно з договором реалізує споживачеві товари або пропонує їх до реалізації  ([2] стаття 1 частина 18).


У процесах виробництва результатів робіт і послуг з'являється ще один учасник, що часто суміщає у собі функції і виробника, і продавця, - виконавець.


виконавець


- суб'єкт господарювання, який виконує роботи або надає послуги  ([2] стаття 1 частина 3).


Проте, найважливішою ланкою споживчих процесів, хоча по порядку всього лише третьою, був і залишається сам споживач. І це не тільки для «червоного» слівця.


споживач


- фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника ([2] стаття 1 частина 22).


По-перше, і виробник, і продавець, і виконавець поза своїми виробничими процесами самі виступають в ролі споживачів.

А, по-друге, саме у споживача є те, ради чого працюють перші дві ланки споживчих процесів. Це «еквівалент праці» - гроші.

Головна умова для функціонування споживацьких процесів - наявність грошей у споживача, при цьому абсолютно не важливо звідки він їх бере. Якщо у споживача грошей не вистачає, йому завжди готові надати їх в борг, природно, не безкоштовно – споживчий кредит.


споживчий кредит


- кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції ([2] стаття 1 частина 23).

***


Права споживачів – це найважливіша частина прав людини, гарантованих в більшості країн світу.

Ми всі хочемо і маємо право розраховувати на повну відповідність товарів, що придбаваємо, або замовлених послуг вкладеним нами в це коштам.

Нас весь час переконують, що ринкові стосунки здатні самі захистити споживача. Якість і асортимент товарів, послуг, ціни на них строго орієнтовані на споживчий попит і регулюються ним. Звідси і розхоже твердження, що споживач – «король ринку».

Але «чесність ринку» – категорія ілюзорна. Інші учасники ринку прагнуть виготовити свою продукцію з найменшими для себе витратами, що не може не позначитися на якості і безпеці, а ось продати її за максимально високою ціною. При цьому вони часто агресивно нав'язують споживачеві свої правила поведінки на ринку товарів і послуг і вміло позбавляють споживача інформації, яка дозволяє йому зробити усвідомлений і самостійний вибір продукції.

Стає очевидним, що фактично ринок працює сам на себе, а не на споживача, а тому в протистоянні між учасниками «ринкових стосунків» споживач практично беззахисний.

Цьому сприяють правова неосвідченість споживача, і, як наслідок, його низька правова активність, відсутність ефективного механізму правової захищеності і реальної доступності до вже існуючих процедур захисту прав споживачів. А, часто, наші споживачі досі відчувають підсвідомий страх перед своїми «візаві» – виробником, продавцем, виконавцем.

Впродовж десятиліть споживачі багатьох країн намагалися довести урядам їх обов'язок проявляти турботу про просту людину – покупця. Адже купуючи товар або отримуючи послугу, споживач надає кредит довіри не тільки продавцям (виробникам, виконавцям), але і державі, а, тому, має право розраховувати на те, щоб ця довіра була виправданою і захищеною.

Ці зусилля привели до виникнення системи цілеспрямованої діяльності державних органів і громадських організацій, які представляють інтереси споживачів і захищають їх права, - Всесвітнього руху споживачів.


Виникла формула споживчої політики держави: захищаємо споживачів - заохочуємо конкуренцію - відроджуємо національного товаровиробника – покращуємо якість життя людини.


Держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організацій споживачів ([1] стаття 42).


Держава забезпечує споживачам захист їх прав, надає можливість вільного вибору продукції, здобуття знань і кваліфікації, необхідних для прийняття самостійних рішень під час придбання та використання продукції відповідно до їх потреб, і гарантує придбання або одержання продукції іншими законними способами в обсязі, що забезпечує рівень споживання, достатній для підтримання здоров'я і життєдіяльності ([2] стаття 5 частина 1).


І, все ж таки, якою б досконалою не була б державна система захисту прав споживачів, тільки споживач, озброєний знанням своїх прав і умінням їх реалізувати, зуміє гідно протистояти недобросовісному продавцеві, уникнути багатьох неприємних сюрпризів або, якщо це все-таки трапилося, вирішити виниклі проблеми грамотно і в найкоротший строк.

Стати споживачем просто. Для цього достатньо, всього то на всього, визначитися зі своїми особистими потребами і бажаннями, а потім купити або замовити потрібну продукцію для їх задоволення. А там – що буде, то і буде!

Грамотний же споживач, що вивчив правила гри на ринку і досконально знає свої права, здатний здійснити правильний вибір, на рівних спілкуватися з продавцем і виконавцем, доводити, вимагати, а якщо це не допомагає – гордо відмовитися від запропонованого, навіть якщо це йому дуже потрібно. Одним словом боротися за свої права і змушувати інших поважати їх. Безумовно, така позиція вимагає певних витрат часу і нервової енергії. Проте, вона дозволяє надалі звести можливий ризик від невдалої покупки до мінімуму і уміло захистити свої права.

Тому яким споживачем бути – це Ваш, і лише Ваш вибір!


Назад в розділ

До змісту

Яндекс.Метрика